КЗДО КТ №295 КМР








Особливості словника дітей дошкільного віку

Мова складається із слів. Без слів не може бути мови. Слово — будівельний матеріал мови. Кожне слово має певне значення, із слів складаються словосполучення і речення, за допомогою їх людина оформляє свої думки і ними ділиться з іншими людьми. Чим більше слів засвоює людина, тим легше їй спілкуватись, тим багатша її мова.

Обмеженість словника ускладнює спілкування, людині не вистачає слів для висловлення своїх думок. Це позначається на мовній культурі.

Словник людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, але і користується ними в активному мовленні. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник — це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший активного. Активний словник малюка поступово збільшується: в 3 роки він становить 1000 слів, в 4 роки — 1540, 4,5 роки — 1870, 5 років — 2072, 5,5 років —2289, 6 років — 2589, 7 років — 3500—4000 слів.

В активний словник дитини входять не лише загальновживані слова, але й специфічні, які є активними тільки для членів її сім'ї і зумовлені, зокрема, характером праці батьків. Так, активний словник малюка з сім'ї лісника буде дещо відмінний від активного словника свого однолітка з сім'ї шахтаря.

Якісний склад словника у дітей різного дошкільного віку різний. Так, на четвертому році життя в активному словнику дошкільника зустрічаються слова типу «ляля», «киця». Деякі слова вживаються спотворено, наприклад, «колідор» (замість «коридор»), «транвай» (замість «трамвай»). У мові дітей цього віку ще зустрічаються слова-замінники — малюк, не знаючи правильної назви предмета, замінює її іншою, яка чимось нагадує предмет. Наприклад, підвіконня, кватирку дитина називає одним словом «вікно», кран - словами «водичка тече». Часто дошкільня замінює іменники вказівними займенниками: «ось це дай», «я того хочу». Більшість слів носить узагальнюючий характер («хороший» — це і красивий, і добрий, і гарний, і ласкавий). Чимало слів малюки вживають у своїй мові, не розуміючи їх значення. Наприклад, Маринка звертається до бабусі з проханням: «Бабуся, дай мені, будь ласка, сутінки, я з ними пограюсь».

З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники (50%) ї дієслова (30%). Інші частини мови дитина вживає зрідка.

П'ятирічна дитина надзвичайно допитлива, балакуча, це і сприяє швидкому збагаченню активного словника: засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкільному віці є свої складності в засвоєнні слів.

Чимало слів, що позначають час, простір, ще залишаються незрозумілими. Наприклад, малюк говорить: «Вчора у мене буде день народження», «Я встану так рано, що буде вже пізно», «Поснідаємо та полягаємо спати», «Мамо, який сьогодні понеділок: вівторок чи субота?». Не знаючи значення слова, п'ятирічна дитина дає йому свою назву.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку (6— 7 років життя) вже наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вжитих слів. Малюки змішують окремі близькі за значенням слова (шити, пришити, вишити, зшити), не розуміють переносне значення слова: «Золотий місяць,— він, що, з чистого золота зроблений?», «Сивий туман,— він, мабуть, старий дуже, посивів, як мій дідусь». Деякі малюки мало користуються прикметниками, які позначають матеріал, замінюючи їх іншими словами: замість «дерев'яний» говорять «зроблений з дерева», кажуть не «шовковий», а «зшитий з шовку». Окремі іменники носять лише узагальнюючий характер: деревом називають і ялинку, і березу, і тополю.

Найстарші дошкільнята ще неточно розуміють значення певних слів, для них «безліч» — «це коли немає ліків», «порядок» — «це все складено в один рядок», «пильно дивитись» — «це коли багато пилюки і важко дивитись».

У мові часом ще зустрічаються діалектизми, просторіччя та вульгаризми («тутечки», «сюдою», «умивалка» тощо). Тому батьки повинні постійно збагачувати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник.  Домагатись заміни діалектизмів та вульгаризмів словами літературної мови; збагачувати дитячу мову прислів'ями, приказками, загадками, образними народними виразами.

Отже, батьки повинні пам'ятати: перш ніж назвати дитині нове слово, потрібно наповнити його певним змістом, пов'язати з конкретним предметом чи явищем. Існує два способи ознайомлення дітей з словом: чуттєвий, пов'язаний з безпосереднім сприйманням предмета дитиною, і опосередкований — через слово на основі попереднього чуттєвого досвіду. Наприклад, дитина вмивається холодною водою і щулиться. Дорослий каже: «вода холодна». Погладжуючи рукою м'яку пухнасту шерстку кішки, дитина чує словесні позначення від дорослого: «м'яка пухнаста шерстка». Безпосереднє мускульне відчуття м'якості, холоду дозволяє дитині правильно зрозуміти і засвоїти значення слова. Поза сприйманням і уявленням думка дитини буде пуста, позбавлена будь-якого змісту. Слово, відірване від чуттєвого досвіду,— порожній звук, беззмістовна оболонка.

Мати прочитала п'ятирічній дитині ненецьку казку «Зозуля», де був вираз «лежить вона в чумі». Після читання вирішила з'ясувати, як зрозуміла дівчинка зміст. Виявилось, що дитина не зрозуміла значення слова «чум» і не змогла відповісти на запитання, де знаходилась героїня. Тоді мати пояснила його, пов'язуючи з відомим дитині предметом: «Чум — це житло, схоже на курінь, який ми бачили у сільському  саду, але воно вище й просторіше, будується з жердин, взимку покривається шкурами, а влітку — корою. Воно легеньке, його можна переносити з місця на місце».

Проводячи роботу з розвитку мови дошкільників, батькам слід обов'язково домогтись тісного зв'язку між словом і відчуттям, словом і сприйманням, словом і уявленням.