КЗДО КТ №295 КМР








Прийшла Масляна - вже й до весни рукою подати!

20 лют. 2012
Цього року Масляна припадає на тиждень з 20 по 26 лютого, а потім триватиме дуже строгий Великий піст

Масляна (Масниці, Масляниця, сирна неділя, сиропустний тиждень) - давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. Святкувалося воно після Стрітення за сім тижнів до Великодня. 

Масляна завжди проводилася доволі бурхливо. Чоловіки перевдягалися у жіночий одяг, жінки—у чоловічий, і загалом народ поринав у нестримні веселощі, бучні бенкети, катання з гір та кулачні забави.
А ще народ відзначав Масляну млинцями та варениками з сиром. Масляна тому так і називається, що до посту їли коров’яче масло: на ньому смажили млинці, оладки, пиріжки, калачі і коржі. М’яса вже не їли.
 
Кумедне зображення Масляни возили вулицями. Для цього брали величезні сани, в які запрягали часом до 12-ти коней (а іноді замість коней запрягали кількох чоловіків). У середину саней встановлювали “мачту” - високу товсту колоду. На її вершечку закріплялося колесо, на яке всідався який-небудь сільський хлопчисько і розважав народ своїми жартами і витівками. Його супроводжували музиканти, а попереду саней стрибали і співали сільські веселуни-жартівники.

Боротьба і кулачні бої здавна були під час Масляни улюбленою народною забавою . А в деяких губерніях у дні свята парубки неодмінно розігрували “штурм снігового містечка”. Сільські хлопчики будували зі снігу на річці ціле місто з вежами і двома воротами, між якими було зроблено ополонку. Всі учасники розділялися на дві команди—кінноту і піхоту. Після “штурму” переможців купали в ополонці, а опісля всіх вояків пригощали вином.

Козаки настання Масляни зустрічали стріляниною з рушниць, причому стріляли всі—від старого до малого. У сирний тиждень, якщо зима була сніжною, їздили кататися на санях, одягаючись ведмедями. Ряджені могли заїжджати в будь-який двір і брати усе, що сподобалося. Повсюди лунали сміх, галас, веселощі. І, певна річ, влаштовувалися перегони, під час яких вершник мусив сам заробити собі приз—дістати з землі гроші, кисет з тютюном або клапоть ситцю. Всі подарунки спеціально для цього виділяли місцеві крамарі.

Біля дворів заможних козаків ставили столи, на зібрані у складчину гроші купували биків, готували частування, приносили вино. Тут гуляли “сотнями”, часто закликаючи усіх перехожих.