В сучасному світі проблема булінгу стає дедалі гострішою. Це явище зараз зустрічається майже на кожному кроці в навчальних закладах, на вулицях, в інтернеті. Сьогодні ми обговоримо, що таке булінг і чому та чи інша дитина стає його жертвою в школі.

Отже, булінг – особливий вид психологічного насилля, який проявляється систематично, протягом тривалого часу по відношенню до більш слабкого учня, який відчуває страх, безсилля, пригніченість, ізольованість у відповідь.

Є деякі ознаки, які свідчать, що ми маємо справу саме з булінгом:
– нерівність сил агресора і жертви;
– повторюваність насилля (бо одиничний випадок – це конфлікт);
– емоційна реакція жертви.

Важливе питання: чому деякі діти стають жертвами булінгу, а інші – ні? Можна говорити про якісь особливості, наприклад, колір шкіри або волосся, низькі або навпаки високі оцінки за навчанням, особливості характеру. Але чи не всі діти мають свої відзнаки? Звичайно ж… Але кожна дитина виходить з якогось середовища і в більшості випадків – це її власна родина. І, тоді, секрет в тому, що передумови потрапляння у роль жертви закладаються саме в ній. Так чи інакше, в цій статті, мені б хотілося закликати батьків до відповідальності і уваги до процесу виховання і впливу на дитину.

Що важливо знати:

1. Безумовна любов
Кожному з батьків хотілося б мати розумну, талановиту, здорову дитину, але реальність є такою, що діти не завжди можуть відповідати очікуванням. І от саме тоді, коли в родині любов починається з прийняття індивідуальності дитини, уваги до її потреб і почуттів, закладається фундамент здорового сприйняття дійсності: «батьки мене люблять просто за те, що я є. Мої почуття приймають, мої потреби нормальні».

2. Здорова самооцінка
Безумовна любов в родині формує здорову самооцінку. Дитина має адекватні знання про себе, свої сильні і слабкі сторони. Люблячі батьки, не критикуючи, допомагають дитині розвивати в собі здорове самоприйняття і при цьому не боятися пробувати щось нове, розвиватись.

3. Незалежність від зовнішньої оцінки
Звичайно ж, дитина живе у світі та стикається з тим, як сприймає її оточення. Але дитина зі здоровою самооцінкою має достатньо знань про себе і не стане брати оцінку себе оточенням як головний орієнтир життя. А якщо в неї з’являються сумніви, то завжди можна звернутись до батьків і розібратись. І пам’ятайте, дитина приходить зі своїми сумнівами туди, де її розуміють, де її потреби і почуття нормальні. І якщо у вашій родині так і є, то дитина обов’язково звернеться до вас зі своїми сумнівами.

4. Виховуйте власним прикладом
Цей пункт, мабуть, є найголовнішою основою всього процесу виховання. Бо якщо батьки уважні до дитини, а між собою демонструють неповагу один до одного, агресивне ставлення, емоційний тиск – це такий самий приклад, який залишається в досвіді дитини. Тому, помічайте, як ви ставитесь один до одного в родині і чи бувають випадки, коли «пропускаєте повз очі» агресію, емоційне насильство, жорстокість.

Якщо ваша родина дотримується цих простих, але життєво необхідних основ виховання, то дитина, зростаючи в атмосфері довіри, любові і поваги, не стане емоційно реагувати на негатив інших і сприймати їх оцінку як вирок, як даність і, як слідство, брати на себе роль жертви.

Бо самодостатність, впевненість у власній цінності і в тому, що дитина не є один на один зі світом, а має близьких людей в обличчі батьків – найкраща протидія потрапляння у роль жертви. Пам’ятайте, ви потрібні своїй дитині і ви для неї перший в житті і головний орієнтир.

Світлана Остапцова, психолог Карітасу Харкова