Після бесіди про хрест і про славу царства Свого, Ісус Христос, під час перебування Свого в Галілеї, взяв з учнів Своїх трьох свідків воскресіння дочки Яіра, Петра й двох братів, Якова й Івана, і тільки з ними одними пішов на найвищу в тому місці гору - Фавор, щоб там помолитися. Зійшовши на вершину гори, Він став на молитву, а Його учні сіли відпочити й від втоми заснули. Під час цієї-то молитви відбулося дивовижне преображення Ісуса Христа і дотикове Його учням відкрилася Його слава, як Єдинородного від Отця. Вид лиця Його змінився: воно просяяло як сонце. І стала одежа Його біла як сніг, заблищала як світло. І з іншого світу постали сюди два найбільших пророки, законодавець Мойсей і Ілія. Вони з’явилися у славетному вигляді; але розмовляли з Ісусом Христом про останні дні земного життя Його, які Він повинен закінчити в Єрусалимі. Прокинулись апостоли: і побачили славу Його й обох мужів тих, що стояли з Ним. Серця їх наповнилися нез’ясовним захопленням: втім вони спостерігали і слухали мовчки. Але коли пророки відходили від Ісуса Христа, Петро не втримав пориву захопленої душі, він вигукнув: "Учителю, Учителю, Господи, як добре бути нам тут! Якщо хочеш, поставимо тут три намети. Один Тебі. Один Мойсеєві і один Іллі." Коли він це говорив, раптом стала світла хмара та осяяла їх, і зійшов із хмари голос: "Це Син Мій Улюблений, в якому все Моє благовоління, Його слухайте." Почувши цей голос, учні попадали на обличчя свої від страху. Але Ісус Христос підійшов до них і сказав: "встаньте і не бійтеся." Коли вони вийшли, то біля себе нікого вже не бачили крім одного Ісуса Христа. Коли вони сходили з гори, Ісус Христос наказав їм нікому не розповідати, що вони бачили, аж поки Син людський не воскресне з мертвих. (Мт 17:1-13, Лк 9:28-36, Мк 9:2-12).

В деякій мірі Свято Преображення пов’язано і можна порівняти з старозавітним Святом Кучок. «Якщо хочеш, зробимо тут три намети», - каже Петро до Ісуса. Цей зв’язок підтверджує і традиція здійснювати у свято Преображення (як і під час Свята Кучок) освячення плодів. На Сході до початку серпня встигають злаки та виноград, які християни приносять до храму для благословення на знак подяки Богові за дарування цих плодів. Частину цього врожаю в перші століття християни жертвували до храму для здійснення таїнства Євхаристії.

У християнстві освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано щось нове, перетворення і благодатний стан, що людина і світ знаходять Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, яка прийшла в розлад з того моменту, коли у світ через людину увійшов гріх, тепер разом з людиною очікує найближчого оновлення.

Свято Преображення відзначається Східною Церквою з IV століття. У календар Західної Церкви воно було введене папою Калікстом III у 1457 році. В традиції Вірменської Церкви свято Преображення включено у великодній цикл, є рухливим і відзначається в сьому неділю після П’ятидесятниці.