Розвивати інтелект дитини – справа непроста і вимагає від дорослих, які займаються з дошкільнятами, певних вмінь та навиків.

Кілька порад, яких необхідно дотримуватися під час гри з дитиною.
Заохочуйте творчу ініціативу малюка. Не сваріть його за помилки і не насміхайтеся із найбезглуздіших спроб виконати завдання. Варто хоча б один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти грати у цю гру. Особливо якщо дії малюка невдалі, обов’язково знайдіть щось таке, за що можна було б його похвалити, наприклад, за цікавий спосіб вирішення, за почуття гумору, за сміливість чи винахідливість, за старанність і акуратність і т.п. Не забувайте говорити йому, що він розумний і здібний!

Велике значення для дитини має форма, в якій ви оцінюєте результати її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути загальне позитивне ставлення до дитини. Тому у всіх випадках першим і основним принципом оцінки повинна бути похвала. А як, в такому разі, вказувати дитині на допущені нею помилки? Бажано, щоб загальна думка висловлювання з оцінкою була приблизно така: «Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно. Та наступного разу ти зможеш виконати завдання ще краще, ніж тепер». Після цього важливо вказати дитині, як саме ліквідувати помилки. Така оцінка дуже багато важить навіть тоді, коли результат роботи повністю негативний.

Необхідність загальної позитивної оцінки роботи дошкільняти пояснюється тим, що діти ще не в змозі відокремлювати оцінку виконання ними якогось завдання від оцінки себе в цілому. Слова «Ти зробив це погано» вони сприймають як «Ти поганий» і розуміють їх як вияв негативного ставлення до них з боку дорослих. Це породжує або почуття ворожості, або тенденцію до формального, некритичного виконання будь-яких вказівок з надією все-таки заслужити похвалу.

Детально проаналізуйте разом з малюком усі його помилки. Намагайтеся, щоб правильну відповідь дитина, знаходила, хоч і з вашою допомогою, але самостійно. Не поспішайте підказувати їй хід розв’язку завдання. Спершу перевірте, чи малюк зрозумів, що від нього вимагають. Потім запропонуйте виконати завдання ще раз. І якщо, незважаючи на усі спроби, справитися із завданням не вдається, натякніть, у якому напрямку це слід робити. Правильну відповідь повідомляйте лише тоді, коли усі інші можливості вже вичерпані. Обов’язково намагайтеся досягти того, щоб дитина зрозуміла, чому саме ця, а не будь-яка інша відповідь, є правильною.

Багато дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними вирішення через невпевненість у собі, підвищену комфортність (тобто залежність від чужої думки). Тому після неправильної відповіді не варто різко перебивати малюка: «Неправильно! Думай!». Краще спокійно спитати: «Чому ти так вважаєш?». Цікаво, що часто, навіть даючи неправильну відповідь, діти мають свою логіку вирішення завдання, і вона інколи буває цікава й оригінальна. А неординарність мислення свідчить про творчий тип особистості й заслуговує позитивної оцінки.

Намагайтеся попереджувати виникнення негативних емоцій у процесі гри. Якщо малюк все більше відволікається від гри, все частіше помиляється, починає розмови на інші теми, це означає, що він вже втомився. Не чекайте, поки дитина скаже: «Мені вже набридло грати в цю гру!». Слід вчасно переключити її увагу ні іншу цікаву для неї діяльність.

Уникайте примусу, якщо малюк не хоче грати чи виконувати завдання. Діти, як і дорослі, не люблять, коли їх примушують щось робити. Навіть, якщо, використовуючи батьківську владу, вдається примусити малюка виконувати завдання, його основна енергія буде витрачена не на розумову роботу, а на подолання небажання займатися цим. Примус сприяє виникненню у дитину страху перед можливим покаранням. Виконуючи завдання без інтересу, вона часто відволікається і тоді робить багато помилок. Це, відповідно, призводить до чергових невдач, нарікань і невдоволення дорослих. Така ситуація породжує негативні емоції і поступово формує негативне ставлення до будь-якої розумової діяльності, в тому числі й навчальної.
Хочеться нагадати, що особливо руйнівним є примус, який супроводжується репліками: «Сідай займатися, телепню, ледарю (двоєчнику)! Але ж ти лінивий (дурний, розсіяний, неуважний і т.п.)!» Такий «вихований» вплив лише сприяє формуванню у дитини невпевненості в собі і у своїх силах. А це, в свою чергу, призводить до нових невдач. Виникає замкнене коло, вийти з якого самостійно дитина вже не може.