У зв’язку з екологічною кризою на Україні зросло значення валеології. Катастрофа на Чорнобильській АЄС спричинила захворювання і передчасну смерть десятків тисяч людей, в тому числі і дітей. Тому питання виховання людства, збереження людини як біологічного виду є наріжним каменем валеології.

Для виховання у дітей і молоді дбайливого ставлення до свого здоров’я в багатьох дошкільних закладах, школах, вузах введений новий навчальний курс „Валеологія”. Головна мета цього курсу полягає в тому, щоб навчити дитину з раннього дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, поважати фізичну культуру, гартувати свій організм, раціонально харчуватися. Виконання комплексу цих заходів забезпечить оптимальний фізичний розвиток та хороший стан здоров’я дітей та молоді.

Інтегративний курс „Валеологія” у дитячому садку – перший важливий етап неперервної валеологічної освіти людини, який має забезпечити реалізацію таких завдань:

• виховання в дітей свідомості того, що людина – частина природи і суспільства;

• встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою;

• формування особистості дитини;

• виховання навичок особистої гігієни;

• гартування дитини та її рухова активність;

• профілактика та усунення шкідливих звичок;

• здійснення валеологічного моніторингу.

Зважаючи на реальність сьогодення і об’єктивні закономірності педагогіки, валеологічне виховання повинно бути глибоко національним, тобто базуватися на культурному досвіді народу, його традиціях, звичаях, обрядах та формах соціальної практики.
Організація навчально – виховної роботи в дошкільному закладі повинна бути спрямована на те, щоб діти оволоділи глибокими знаннями, загально навчальними уміннями та навичками, зберегли та зміцнили здоров’я. досягнення цієї мети можливе при умові врахування вікових особистостей дошкільників, дотримання гігієнічних вимог.

Основними завданнями дошкільного інтегративного курсу                             „Валеології” є:

• формування і розвиток теоретичних знань та практичних умінь у дітей раннього і дошкільного віку, необхідних для розуміння багатомірного та багатоскладового поняття здоров’я та процесу його укріплення і збереження;

• здобуття основ знань та практичних вмінь у сприянні і використанні сучасних і давніх методик фізичного, психічного, духовного і соціального оздоровлення. Виховання зацікавленості до досвіду народної оздоровчої системи;

• формування елементів валеологічного світогляду, оволодіння елементарною оздоровчою термінологією;

• доцільне структурування і комплексування знань, практичних вмінь дітей з оздоровлення людини в різних видах навчальної, ігрової, трудової і побутової діяльності.

• формування у кожної дитини розумових вмінь аналізу свого особистого стану з метою своєчасної самодопомоги;

• виховання бажання і потреби дітей у використанні теоретичних і практичних знань в оздоровленні членів своєї родини, інших людей.

Завдання і структура базової валеологічної освіти

Дошкільний виховний заклад є установою освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, в якому здійснюються формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я, забезпечення пріоритетного розвитку людини.
Для реалізації цього завдання необхідні нові підходи до змісту навчання дітей раннього і дошкільного віку. Загальна концепція неперервної освіти пропонує: обов’язковим компонентом нової системи національної освіти мають бути завдання з формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання населення, починаючи з раннього і дошкільного віку.
 

Цей компонент змінює вимоги до всього змісту освіти, його пріоритетів, надає валеологічний характер, висуває першочергові завдання: формування валеологічної свідомості громадян України, культури здоров’я особистості. Інтегральною характеристикою здоров’я особистості і суспільства вважаються фізичні, психічні, духовні та соціальні складові.

Ось чому включення курсу валеології до блоку базових дисциплін в дошкільному закладі вважається необхідним і вагомим.

Значення подачі цього курсу полягає у пізнанні дитиною природи, людини, взаємодії людини з природою і суспільством, що сприяє формуванню її як здорової, самовдосконалюючої цілісної системи, яка, пізнаючи своє буття, близьких і рідних, стає активним трудівником своєї Батьківщини.

У дошкільному закладі валеологія є інтегрованою системою знань (наукових та позанаукових), які викреслюються з таких систем знань: „Довколишній світ” (або „Світ людини”), „Природа”, „Фізкультура та здоров’я”, „Музика і здоров’я”, „Українознавство”, „Зображувальне мистецтво і здоров’я”, „Математика і здоров’я”.

У своїй сукупності базові знання інтегративних видів діяльності дітей дають можливість формувати елементи цілісної наукової картини світу та вирішувати такі завдання:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем (природи і суспільства), давати інформацію про:

• складові частини тіла та його анатомічну будову;

• режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я;

• гігієнічний догляд за тілом;

• рухи тіла та їх значення для здоров’я людини;

• вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на здоров’я;

• природне оточення дитини і його здоров’я;

• встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків;

• природу, як виток харчування дітей і людей, фізичної, психічної і духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя;

• отруйні рослини і гриби;

• особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних проявів організму;

• встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;

• культуру поведінки дітей як основу здоров’я;

• профілактику та усунення шкідливих звичок;

• дитячий дорожньо – транспортний травматизм, його профілактику;

• дитячі хвороби та їх профілактику;

• деякий медичний інструментарій та обладнання (градусник, гірчичники, шприці);

• лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність;

• доступні методи самолікування (пиття чаїв, елементи механічного масажу тощо);

• необхідність лікарсько – педагогічного контролю за станом здоров’я дітей (валеологічний моніторинг).

ІІ. Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

ІІІ. Виховувати у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваційні установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формувати практичні вміння та навички по зміцненню особистого здоров’я в:

• гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;

• загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно - гігієнічних навичок в їжі;

• правильному харчуванні;

• приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;

• спілкуванні з дорослими і товаришами;

• проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;

• самостійному урегулюванні збудженої поведінки;

• користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху, наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях, підвищенні температури, головному болі;

• використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору, рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ, хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;

• спілкуванні з рослинами, тваринами, користуванні їх природною силою, догляді за ними;

• організації самостійного життя дома без дорослих („Один вдома”).

V. Виховувати у дітей бажання брати активну участь в оздоровленні оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.

Діти дошкільного віку шести років повинні...

„Здоров’я людини”

• знати елементарну анатомічну будову і функції частин тіла, органів і систем організму людини; умови в яких людина може бути здоровою;

• розуміти людину як складову систему природи і суспільства, бережно та з повагою відноситися до неї;

• елементарно розуміти і аналізувати прояви фізичного, психічного стану людини, моральної поведінки, позитивних відносин, цінувати позитивне в людині;

• розуміти, що позитивні прояви психічного стану людини і моральні вчинки формують її здоров’я;

• вміти відрізняти здорову людину від хворої, молоду від старої по деяких зовнішніх ознаках і проявам поведінки;

• виявляти чуйність до старих та хворих людей, бажання їм чимось допомогти;

• володіти елементарними прийомами першої допомоги при нещасних випадках, травмах, отруєннях.

„Здоров’я дитини”

• мати елементарні уявлення про своє народження;

• усвідомлювати роль матері, батька, сім’ї, роду в здорової дитини;

• знати будову свого тіла, хлопчика та дівчинки, чим вони відрізняються, основні процеси життєдіяльності зовнішніх органів, деяких систем, цінність їх нормального функціонування для укріплення і збереження здоров’я;

• розуміти важливість: режиму життя, харчування, оволодіння культурно-гігієнічними навичками, практичними прийомами загартування, вміннями вірно рухатися, виконувати різні гімнастичні вправи для укріплення особистого здоров’я;

• знати назви гімнастичних вправ, загартовуючих і культурно-гігієнічних процедур, спортивного інвентарю;

• використовувати знання про деякі ознаки дитячих хвороб, з метою упередження захворювань;

• користуватися правилами безпеки в процесі виконання рухів, прогулянок по вулицях, при переході дороги;

• знати про негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я;

• володіти декількома методами фізичного і психічного оздоровлення.

„Здоров’я в природі”

• розуміти взаємозалежність людини (дитини) і природи, використовувати знання на практиці (з метою оздоровлення);

• регулювати своє життя і стан здоров’я в залежності від норм року, погодних умов, клімату;

• володіти способами захисту від несприятливих екологічних чинників;

• виконувати правила поведінки на природі;

• захищати природні об’єкти від забруднення та захворювань;

• відрізнять корисні рослини від шкідливих і забороняти своїм товаришам і дорослим користуватися ними.

„Здоров’я і суспільство”

• розуміти користь всіх видів праці для здоров’я людей і дітей, допомагати дорослим, жаліти їх;

• брати участь у побутовій прац

„Українознавство і здоров’я”

• знати деякі види української національної оздоровчої культури, позитивно відноситися до українських звичаїв, традицій, як витоків здоров’я українського народу, любити рідну мову;

• дотримуватися правил поведінки, обрядових ритуалів при участі в народних оздоровчих святах;

• поважати оздоровчі традиції української родини, при бажанні - використовувати;

• в ігровій, трудовій, навчальній діяльності використовувати прислів’я, загадки, приказки про здоров’я, розуміти їх зміст;

• розуміти доцільність для здоров’я архітектури українського життя, користь одягу, посуду, їжі, проявляти бажання харчуватися стравами національної кухні, вдягатися в одяг з натуральних тканин;

• в рухливих іграх виконувати деякі козацькі вправи, танцювати гопак.

 Природні умови здоров’я
Дитина – творіння природи: живої та неживої. Її тіло, зачате матір’ю та батьком, зіткане з води, повітря, ультрафіолетових сонячних променів, з глини, заліза, золота, олова та інших елементів. Все це природа, її компоненти життєдіяльні, конструктивні захисні сили.

Щоб малюк зростав, фізично розвивався, ставав досконалим, унікальним творінням – людиною, йому потрібні ці сили: сонце, повітря, вода в усіх проявах агрегатного стану: росі, снігові, приморозі. Тому повсякденне загартування організму дітей вищезазначеними природними факторами є безцінною і дуже впливовою на здоров’я дитини умовою.

Спеціальне загартування, максимальне перенесення діяльності малюків в природу є не тільки цінними гігієнічними засобами фізичного виховання, але й першими зв’язками дитини з життєдійними силами природи, які допомагають їй усвідомлювати себе як частину природи і Всесвіту.

Діти, які відчувають природу: подих рослин, аромати квітів, шелест трав, співи птахів, вже не зможуть знищити цю красу. Навпаки, в них з’являється потреба допомагати жити цим творінням, любити їх, спілкуватися з ними. Встановлення гармонійних відносин з живою та неживою природою, розвиває органи відчуттів, які є посередниками між довкіллям та мозком, трансформаторами і ретрансляторами енергій природи в тіло дитини.
При валеологічному обстеженні діти старшої групи повинні знати:

1. Чим відрізняється жива природа від неживої?
2. Робота з картинками, показати представників:
a) живої природи;
b) неживої природи.
3. Назвати ознаки: зими, весни, літа, осені.
4. Який зв’язок між живою та неживою природою? (Відповіді давати на прикладі.)
5. Чи мають об’єкти неживої природи вплив один на одного? (Приклади.)
6. Чи впливає стан погоди на поведінку та здоров’я людей? Як?
7. Які явища природи найбільш характерні для нашого міста? Знайти і показати їх на картинках.
8. Як охороняють природу у нашому місті?
9. Який вклад в охорону природи можеш внести ти?
10. Робота з картинками:
a) показати і назвати садові рослини. Яка їх роль у нашому житті?
b) показати і назвати декоративні рослини. Яка їх роль у нашому житті? Чи є серед них лікарські?

Наші прадіди були здоровіші за сьогоднішнє покоління – зокрема завдяки тому, що багато часу перебували на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя, мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізичне і психічне здоров’я.

Українська народна оздоровча система будується, як і системи інших, зокрема східних народів, на сповідуванні єдності п’яти стихій природи: земля – вода – дерево – залізо – вогонь. Людина – це частина природи, і всі процеси, що відбуваються в довкіллі, неодмінно і паралельно відбуваються в людському організмі. Тож для того, щоб стати сильним, як природа, треба жити в єдності з нею, підкорятися її законам.

Безперечне позитивне значення має перебування на свіжому повітрі. Вченими доведено, що певний вплив на організм мають температура, вологість повітря, швидкість руху його потоків, його аероіонів. Відомий німецький лікар Х.Гуфеланд писав: „Щоденна повітряна ванна корисна для здоров’я. Вона дає тілу гнучкість і силу, душі – радісний настрій”.

У великому пошанівку завжди була в нашого народу вода. Є безліч прислів’їв приказок, народних повір’їв, казок про „живу” і „мертву” воду. Воду називають кров’ю землі. З одного боку – це цілюща животворна сила, основа всього живого на землі, з другого – грізна, руйнівна, стихія.

Воду здавна використовували з лікувальною і оздоровчою метою. Парення в лазні і занурення в холодну воду, припарки і компреси, вологі обгортання для ніг, рук та інші процедури використовувалися здавна для лікування багатьох захворювань.

Наші прадіди вірили, що оскільки вода має властивість змивати бруд, то з таким же успіхом вона може очищати людину від хвороб.

Великою оздоровчою силою наділяли і землю. Рідна земля завжди асоціюється з образом матері („матінко земле”). Земля годувала й напувала людину, давала їй силу і ставала останнім притулком в кінці життєвого шляху.

Контакт із землею – прекрасний засіб гартування організму, надійний засіб запобігання плоскостопості. На жаль, ми рідко залучаємо до цього наших малюків. А такий спосіб зміцнення здоров’я відомий з давніх-давен. Сучасні вчені-фізіологи доводять, що підошви ніг належать до найбільш рефлексогенних зон людського організму. Стопи ніг – це наш розподільний щит, на якому є 72000 нервових закінчень: через нього можна впливати на будь-яку частину тіла. Крім того, на підошвах стоп значно більше, ніж на інших частинах тіла, терморецепторів, які реагують на тепло і холод і до того ж рефлекторно пов’язані з носовою частиною гортані. Саме через босі ноги земля поглинає електричні розряди які накопичуються в організмі внаслідок носіння синтетичного одягу.

Ходіння босоніж – це своєрідний точковий масаж, який тонізує організм і підтримує його в робочому стані. Ось чому наші пращури менше скаржилися на хвороби ніг, бо здебільшого ходили босоніж.

Важливим засобом оздоровлення завжди було сонце. „Коли сонечко пригріє, то й трава зеленіє”, „Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає”.

Про цілющі властивості сонячних променів говорив ще Гіппократ. Вони дуже корисні: поліпшують обмінні процеси, дихання, кровообіг, тонус нервової системи.
Люди повинні жити в активній співтворчості з природою.