З давніх-давен людина живе в природі, спостерігаючи за нею. Її  вплив  кожен із нас тією чи іншою мірою відчуває на собі й сприймає її  як джерело  перших знань і радісних переживань, що  запам’ятовуються на все життя.  Єдність людини і природи була і залишається непорушним законом.  Неоціненна роль природи для  дитини. Дерева, квіти, птахи, звірі – усе  привертає увагу малюків,  радує їх і живить увагу пізнання.  

      Саме тому наш заклад працює над  проблемним питанням  екологічного  виховання дітей. Педагоги  переконані, що, по-перше,  проблема  оздоровлення довкілля сьогодні одна з найважливіших, а  по-друге, краса  природи не залишає малюка  байдужим. Головним  завданням дитячих садків є  виховання у дітей  любові до природи.  Дітей вчать любити, доглядати за  рослинам й  розуміти, що значить –  оберігати. У всіх дошкільних закладах  ихователі практикують  різноманітні форми спілкування малят із тим,  що їх  оточує.  

      Під час ознайомлення дітей з природою використовують  ідеї С. Русової.  Прилучають дітей до природи за допомогою різних методів: спостереження,  нескладні досліди, гра, праця, розглядання картин, розповіді та бесіди,  читання художніх творів. Щоб дошкільнята любили і розуміли природу,  вихователі дотримуються таких рекомендацій видатного педагога: “Діти  повинні стояти близько до природи і цінувати її“, “Хай дитина сама п’є з  природи“.  

      У дошкільних закладах у кожній віковій групі влаштовано куточок живої природи, де діти спостерігають зміни в розвитку й поведінці його мешканців, навчаються їх доглядати, дізнаються про те, як впливає на тваринний і рослинний світ людська праця. З дошкільнятами проводяться короткочасні та тривалі спостереження, прогулянки та екскурсії в парк, на луки, водойми (організовується праця на городі та в квітнику).

      Проводячи ігри, екскурсії, прогулянки, в дитячих садках ознайомлюють дошкільнят з особливостями охорони довколишнього середовища. Щоб зацікавити малят, вихователі підбирають тематичні добірки віршів, загадок, прислів’в про тваринний та рослинний світ, пори року; ілюстровані оповідання, шаради, кросворди тощо.

      Велика увага приділяється дослідницькій діяльності, використанню проблемних завдань-ситуацій, екологічне виховання дослідників тісно пов’язується з краєзнавством і народознавством. Вихователі збирають легенди, оповідки, народні ігри нашої місцевості і, адаптуючи їх до дитячого сприймання, широко використовують у своїй роботі. Дітей намагаються змалку прилучити до добра, до народної мудрості. Зразки народної мудрості допомагають дітям глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивають спостережливість, пам’ять. Під час тривалих спостережень вихователі вчать дітей робити самостійні висновки, прості узагальнення. Всі спостереження дітей фіксуються в календарях погоди, які оформляються на кожний місяць. Такі спостереження та бесіди зі старшими дошкільнятами змушують їх замислитися над станом природи, спонукають турбуватися про неї.

      Батьки розуміють і підтримують працівників дошкільних закладів, для них добирається цікава інформація: організація цікавих прогулянок до парку, лісу, екологічно чисте харчування дітей, збір та заготівля лікарських рослин.

    Результатом екологічного виховання в дошкільних закладах є розвинене емоційне сприйняття дітей, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту природи.