Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи ДНЗ. Тільки опираючись на сім'ю, тільки спільними зусиллями ми можемо вирішити основне наше завдання — виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну, котра буде жити в XXI столітті.
Кожен із тих, хто чинив та чинить шкоду природі, колись був дитиною. Ось чому велика роль дошкільних установ в екологічному вихованні дітей, починаючи з раннього віку.
Наше завдання — розкрити батькам необхідність виховання у дітей екологічної культури. Що поєднує в собі поняття «екологічна культура»?
Екологічна культура — це знання, практичні навички, естетичні переживання — емоційне ставлення і практичні дії, поведінка дітей (співпереживання, співчуття, інтерес та бажання надати допомогу природі, вміння милуватися її красою).
У роботі з батьками з екологічного виховання необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди та Ін.), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл та ін.).
Перш ніж розпочинати роботу слід зрозуміти, з ким передує співпраця (освітній рівень батьків, психологічний стан сім'ї, її мікроклімат).
Отож важливо проводити роботу диференційовано, об'єднавши батьків у підгрупи.
Необхідність індивідуального підходу визначається наступним. Традиційні форми роботи розраховані на велику кількість людей, не завжди досягають мети, яку ми собі ставимо.
Вибираючи форми спілкування з батьками слід пам'ятати: нам слід відмовитись від настанов, потрібно залучати батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей.
Як зазначалось, для формування екологічної культури потрібно дати дітям елементарні наукові знання про природу, підтримувати інтерес до пізнання оточуючого, навчити бачити в буденному прекрасне, в звичайному — незвичне, викликати естетичні переживання, співпереживання живим істотам. Одним словом, ми повинні закладати у свідомості дітей відчуття оточуючого світу як домівки.
Тому можна запропонувати батькам серію спостережень у природі і спеціальних занять типу: прислухатись до голосів птахів, помилуватися фарбами заходу... І якщо подібне пропонувати дітям і батькам регулярно, то вони навчаться слухати музику лугів і полів, милуватися травами, комахами, птахами — одним словом, пильно вдивлятися в життя.
Відчуття природи є основою екологічної і естетичної свідомості людини. Для цього дітей потрібно не тільки навчати, але і учити тому, як поводити себе в природі.
Норми поведінки в природі повинні бути засвоєні кожною дитиною як табличка множення.
Можна запропонувати батькам разом з педагогами скласти правила поведінки в природі.
Наприклад:
• Лікарські рослини — це загальна власність, це наше багатство, котре потрібно бережливо використовувати і оберігати. Збирати рослини потрібно грамотно, зі знанням справи.
Не дозволяйте рвати дітям їх без потреби.
• Комахи запилюють рослини, створюють красу на нашому лузі. їх ловля — браконьєрство. Без метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл наш луг — не луг. Не ловіть метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл.
Важливо з раннього дитинства виховувати у дітей почуття непримиренності з фактами безвідповідальної поведінки людей, наприклад, непогашеному вогнищу, залишеному сміттю. їм доречно протиставити правильні практичні дії: прибирання сміття, розчищення джерел і т. д. Особливу увагу потрібно надавати викоріненню в деяких дітей прагнення мучити тварин, вбивати їх. З метою набуття досвіду поведінки в природному оточенні можна викоистати екологічні ситуації.
Підсумовуючи разом з батьками потрібно зробити висновок: показником ефективності екологічної освіченості й вихованості є не тільки знання І поведінка дитини в природі, але й участь у покращенні природного оточення своєї місцевості. В цьому велика роль дорослого, який своїм ставленням до природи, своєю поведінкою здійснює сильний вплив на особистість дитини.
Ефективною формою роботи з батьками є, наприклад, круглий стіл «Виховання доброти до природи».
Розпочати можна з прослуховування магнітофонного запису розповідей дітей про своїх вихованців — тварин. Для батьків, діти яких виявляють жорстокість до тварин, мета бесіди — не зашкодить. Для батьків, діти яких виявляють байдужість, мета — зацікавити. Тому для кожної підгрупи батьків доречно організувати окрему бесіду.

Запитання до батьків, чиї діти виявляють жорстокість у ставленні до тварин:
1. Чи є у вас вдома птахи, риби, рослини?
2. Як ставиться дитина до них у сім’ї, на вулиці?
3. Чи виявляє співчуття, співпереживання?
4. Як ви самі ставитесь до тварин?
5. Які види спільної діяльності у спілкуванні з природою практикуються у вас вдома?

Запитання до батьків, чиї діти байдужі до тварин:
1. Чи є у вас вдома об'єкти природи?
2. Чи виявляє дитина до них інтерес?
3. Чи є бажання у дитини доглядати за ними? Чи виявляє вона самостійність у наданні допомоги?
4. Чи замислювалися ви над тим, як привернути увагу дитини, викликати інтерес до природи? Щоб ви запропонували для підтримки інтересу до природи?
5. Як вважаєте, чи впливає ваша поведінка на формування ставлення дитини до природи?

Поради батькам, чиї діти виявляють жорстокість у ставленні до природи:
1. Прочитайте книги про природу Біанки, Пришвіна, Чарушина, Паустовського...
2. Запропонувати, якщо вдома немає об'єкта природи, завести його і разом доглядати.
3. Надати разом з дитиною допомогу тваринам на вулиці.