КЗДО КТ №295 КМР








Про науку, знання та розум

 Вік живи — вік учись.

 

 Знання людині — що крила пташині.

 

 Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

 

 Знання красить, а незнання смішить.

 

 Учись змолоду — пригодиться на старість.

 

 З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.

 

 Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

 

 Виховання, як золото, - дорого цінується скрізь.

 

 Учитись ніколи не пізно.

 

 Знання багато місця не займає.

 

 Учись не до старості, а до смерті.

 

 Не соромно не знати, соромно не вчитись.

 

 Пташка красна своїм пір’ям, а людина – знанням.

 

 Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки.

 

 Хто не знає — людей питає.

 

 Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий.

 

 Гарно того навчати, хто хоче все знати.

 

 Добре розумного вчити.

 

 Книга корисна, коли її читають.

 

 Грамоті учиться — завжди пригодиться.

 

 Книга вчить, як на світі жить.

 

 Книжку читай — розуму набирай.

 

 Людина без книги, як риба без води.

 

 Не всякий, хто читає, в читанні силу знає.

 

 Без науки нічого не прийде в руки.

 

 Ученому світ, а невченому тьма.

 

 Учи другого і сам помудрієш.

 

 Учися доброму, погане на ум не прийде.

 

 Наука не мука, за плечима не носить.

 

 Не вчи орла літати, а рибу — плавати.

 

 Ніхто вченим не родиться.

 

 Шануй учителя, як родителя.

 

 Щоб других навчити, треба самому вміти.

 

 Найвища школа — саме життя.

 

 Книжка — маленьке віконце, та через нього увесь світ видно.

 

 Усі хочуть уміти, та не всі — вчитися.

 

 Час — великий учитель і добрий порадник.

 

 Терпіння дає уміння.

 

 Від науки голова не болить.

   

 Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.

 

 Учений іде, а неучений слідом спотикається.

 

 Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.

 

 Чого навчився, того за плечима не носити.

 

 Усе добре переймай, а злого уникай.

 

 Умієш помилятися, умій і виправлятися.

 

 Багато знає, тільки нічого не вміє.

 

 На те коня кують, щоб не спотикався.

  

 Розуму багато, та дома не ночує.

 

 Живи своїм розумом, а не чужим.

 

 Усяк по-своєму з ума сходить.

 

 Голова без розуму, що млин без води.

 

 Голова як гарбуз, а розуму — ані ложки.

 

 Де розумному горе, там дурному сміх.

 

 Розумний научить, а дурень намучить.

 

 Голова не на те, щоб тільки кашкет носити.

 

 Заднім розумом діла не виправиш.

 

 Золото без розуму — болото.

 

 Сумнів — початок мудрості.

 

 Хто не знає, той не сумнівається.

 

 Кому Бог розуму не дав, тому й коваль не укує.

 

 Краще з розумним двічі загубити, ніж із дурнем раз знайти.

 

 Мудрий не все каже, що зна, а дурень не все знає, що каже.

 

 Ліпше з розумним в пеклі, ніж з дурним у небі.

 

 Мудрий все мовчить, а сто дурнів навчить.

 

 Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

 

 Виріс, а розуму не виніс.

 

 Розумний не здивується, а дурний не зрозуміє.

 

 Одна розумна голова добре, а дві ще ліпше.

 

 Розумна голова не на ті плечі попалася.

 

 Розумна голова, та тільки на слова.

 

 З дурнем подружишся – свій розум втратиш.

 

 Розумний біля вогню нагріється, а дурний — спалиться.

 

 Розумний мовчить, коли дурень кричить.

 

 Світлий розум, щире серце у дорозі не спіткнеться.

 

 Свого розуму в чужу голову не вложиш.

 

 Дурень думкою багатіє.

 

 Осла пізнаєш по вухах, вола — по рогах, а дурня — по словах.

 

 Посади дурня за стіл, а він і ноги на стіл.

 

 Хто багато питає, той багато знає.

 

 Що вміти, того за поясом не носити.

 

 Око бачить далеко, а розум – ще далі.

 

 Де сила не зможе, там розум допоможе.

 

 Розум за гроші не купиш.

 

 Розумного за ділом пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.

 

 Два хитрих мудрого не переважать.

 

 Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.