Колобок
Були собі дід та баба та дожилися до того, що й хліба нема.
Дід просить:
— Бабусю! Спечи колобок!
— Та з чого ж спечу, коли й борошна нема!
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде на колобок.
Послухала баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошна, витопила в печі, замісила тісто і спекла колобок. Та й поклала на вікні, щоб прохолов.
А він лежав — лежав на вікні, а тоді — з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг, покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.
— А-ну заспівай!
— Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,
— Я від діда втік,
Я від баби втік,
То й від тебе втечу!
Та й по-біг.
Біжить та й бі-жить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику — братику, я тобі пісеньку заспіваю.
— А-ну заспівай!
— Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,
— Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову...
Аж іде ведмідь:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.
— А-ну заспівай!
— Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,
— Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою...
Зустрічається з лисичкою:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.
— А-ну заспівай!
— Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, —
Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
— Ну й пісня ж гарна! — Каже лисичка. От тільки я недочуваю трохи. Заспівай — но ще раз та сідай мені на язик, щоб чуткіше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
— Я по засіку метений...
А лисичка — гам його! Та й з'їла!
