Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.

     От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

     — Тут я буду жити!

     Коли це жабка плигає та й питає:

     — А хто-хто в цій рукавичці?

     — Мишка-шкряботушка. А ти хто?

     — Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!

     От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:

     — А хто-хто в цій рукавичці?

     — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

     — А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

     — Іди!

     От уже їх троє.

     Коли це біжить лисичка — та до рукавички:

     — А хто-хто в цій рукавичці живе?

     — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

     — Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!

     — Та йди!

     Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик — та й собі до рукавички, питається:

     — А хто-хто в цій рукавичці живе?

     — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

     — Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

     — Та вже йди!

     Уліз і той. Уже їх п'ятеро.

     Де не взявся — біжить кабан.

     — Хро-хро-хро! А хто-хто в цій рукавичці живе?

     — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?

     — Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!

     — Оце лихо! Хто не набреде — та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?

     — Та вже влізу,— пустіть!

     — Та що вже з тобою робити,— йди!

     Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь — та й собі до рукавички, реве й питається:

     — А хто-хто в цій рукавичці живе?

     — Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

     — Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!

     — Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?

     — Та якось будемо.

     — Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз і ведмідь, — семеро стало.

     Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

     Коли це дід оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!»

     Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.

     Прийшов дід та й забрав рукавичку.