Були собі чоловік та жінка, і була у них одна дочка.

 Вона була дуже гарна і вже й велика, але нічого в них не робила, бо нічого не вміла, а тільки в колисці колихалась.

 Сидить собі, колишеться з ранку до полудня, потім злізе, наїсться і знов колишеться. От доросла вона вже до того, що прийшли до неї свати. А батьки кажуть:

 — Що ж її сватати, вона ж у нас нічого не вміє!

 — Як це не вміє?

 — А так! Вона тільки вміє в колисці колихатися.

 А дівчина ж гарна була. Жених подивився та й каже:

 — Нічого, візьмемо. Не вміє, то навчиться.

 — То беріть разом з колискою!

 Взяли вони її разом з колискою, відгуляли весілля.

 А після весілля вона одразу стриб у колиску й давай гойдатися!

 На другий день батько — свекор рано став розподіляти роботу:

 — Ти, сину, іди на тік молотити, а ти, старенька, ставай коло печі, а я піду воза ладити.

 А до невістки нічого не каже, вона собі колихається. Як прийшов вечір, посходилися усі до хати. Батько й каже:

 — Ну, я ниньки воза полагодив, а ти, старенька, що зробила?

 — А я ось хліба напекла, їсти зварила, в хаті позамітала...

 — А ти, сину, що робив?

 — А я на току жито помолотив.

 — А ти, дочко, що нині робила?

 — Нічого, — каже, — я в колисці колихалась.

 — Ну, — каже батько до матері і сина, — ви сьогодні заробили вечерю, їжте. А ти, невістко, не заробила, колихайся собі і далі.

 Та й не дав їй їсти.

 Шкода синові стало своєї жінки. Взяв він кусень хліба та й хотів сховати за пазуху. Але батько побачив:

 — Куди це ти хліб береш? — питає. — Ти що, з'їси його? Нічого не відповів йому син.

 На другий день батько знову розподілив роботу і знову всі розійшлися. Осталася в хаті тільки невістка — сидить в колисці, гойдається. Коли чує — в печі каша біжить, і так смачно пахне! Вона тоді вискочила, помішала кашу і ложку облизала — та й знов у колиску! І проколихалася цілий день.

 Ввечері знов посходилися. Батько всіх питає, хто що робив, і просить вечеряти. Питає й молоду невістку:

 — Що ти сьогодні робила, дочко?

 — А я в колисці колихалася, але як в печі каша бігла, то я злізла, помішала й ложку облизала.

 — То ти, дочко, стільки ниньки з'їла, скільки заробила! І знов не дав їй нічого їсти.

 Задумалася тоді невістка: що ж то воно буде? Думала, думала та й на другий день почала замітати хату. А як замела, то пішла до криниці по воду. А ввечері батько її вже посадив за стіл.

 Так помаленьку, помаленьку стала вона вчитися до роботи. А згодом каже до батька:

 — Тату, давайте, порубаємо колиску, я вже не буду в ній колихатися, бо буду все робити.

 Порубали вони й спалили ту колиску.

 Так батько привчив ледачу дівчину до праці.