Були собі дід та баба. Пішли вони в полежати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:

  — Де б це глечика поставити в спрагу?

  — Постав, стара, під кущем.

  Баба послухала діда і поставила під кущем.

  От пішли вони жати. Жнуть та жнуть.

  Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови не витягне назад. Ходить, крутить головою, приказує:

  — Ну, глечику, пожартував — і годі. Випусти мою голову! А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.

  — Підожди ж, клятий глечику! — каже лисичка. — Ось я тебе втоплю.

  Побігла вона до річки. Встромила голову в воду. Наповнився глечик водою, а лисиця шубовсть — і скупалася.